1.3 Лінгвістичні особливості літературного жанру фентезі

Розглянувши лексичні одиниці у прошлому підрозділі, важливою позицією буде розглянути їх більш детальніше. Лексичні особливості та неповторні стилі складалися протягом довгого часу літератури. Завдяки письменникам, які експерементували, запозичували певні елементи лексики та поєднували їх із притаманними для виключного художнього жанру елементами, з'явилися досить цікаві словотвірні форми. Для того, щоб максимально зацікавити читача у творі, письменники використовують певні мовні засоби, які у свої чергу виступають головним елементом. Найбільш широко застосовуються у фантастичному літературному жанрі наступні виразні засоби:

Епітети; гіперболи; метафори; алегорії; порівняння; риторичні фігури; антитези. В художній літературній мові ми можемо спостерігати, яким саме чином автор підкреслює кульмінацію моменту або просто пояснюючи спосіб дії технічного предмету. Для цього автори, найчастіше,відхиляються від звичних структурних норм, порушуючи, наприклад, морфологічні або ж лексико-фонетичні норми.Для підкреслення найвизначніших значень певних слов або груп слів, автори використовують синонімію як засіб більш широкого впровадження смислових відтінків. Багатозначність дуже широко використовується авторами-фантастами також задля детального опису почуттів певних героїв. Кожен автор намагається брати максимум із тієї мови, яку він використовує. Утворюючи свій бездоганний та власний стиль, письменник робить текст образним та яскраво насиченим художніми зворотами. Певні запозичення можуть бути доцільними, якщо вони були взяти із споріднених мов. Згідно дослідженням В.Беренкової, автори утворюють особливі варіації традицій, а також таких предметів побуту чи людських звичок, які взагалі не мають чіткого відображення у нашій реальності. Виходячи з цього, письменники ніби привласнюють свої творіння, використовуючи такі назви, які не зустрічаються у нашому світі. Таке ознака є головною рисою та, більш того, невід'ємною частиною фентезі як літературного жанру. [Беренкова??] На перший план стають емоційність зображувального матеріалу. Такі слова в інших видах мовлення можуть виступати як загальні соціальні поняття, наприклад у газетно-публіцистичному мовленні, у той час як у фантастичному тексті такі слова несуть значну більшу цінність, виражаючи конкретні уявлення або почуття. Прикметник "свинцевий" часто використовується у науковій термінології: "свинцева руда" чи "свинцева деталь". У цей час в текстах, наприклад, фентезі чи кіберпанку той же самий прикметник створює вид експресивної метафори: "свинцеві хмари" або "свинцева ніч". Саме тому прикметник, який вживається без іменника, не утворює такого уявлення, коли він вживається із словосполученням. Згідно українському тлумачному словнику, метафора - це такий художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб.З іншого боку,дуже часто можуть використовуватись метафори, які мають загальномовний характер та поетичні метафори, які відрізняються певним індивідуальним характером. Використання троп є також частим явищем. Під “тропою” ми розуміємо слово або мовний зворот, вжиті в переносному, образному значенні. Можемо зробити висновок, що такі вживання виражаються у вигляді топонімів та антропонімів, інколи реалій, як засіб авторскього світоутворюючого процесу. Коли автору необхідно показати художній світ схожих до середньовіччя,найчастіше використовуються застарілі слова, які вже не використовуються у звичному мовленні. За допомогою історизмів та архаїзмів, письменнику легче вдається описати сутність того місця та загорнути читача у іншу реальність зі своїми законами та атмосферою. використання штучної мови є свідомим і актуальним застосуванням авторів фантастів для чіткого та якісного показу атмосфери, передачі почуттів головних героїв, демонстрації унікальності моменту та значної різниці штучного, повністю вигаданого світу із нашою реальністю. Через відсутність певних лексичних одиниць для передачі повного змісту сюжетної лінії та для окремого епізоду, в цілому, письменники використовують гібридні терміни та лексичні позначення. Майстерно це зробив Д.Мартін, утворивши відразу декілька окремих мов для різних персонажів: орки або жители інших материків. Отже, за письменники-фантасти утворюють неповторний та ірреальний світ за допомогою певних лексичних елементів, які широко застосовуються й у інший жанрах літератури: епітети, метафори, порівняння, алегорії, риторичні фігури та антитези. Загальноприйняті канони створення речень або опису певних предметів дуже часто порушуються авторами задля підкреслення певного моменту дії або більш деталізованого опису предмета, щоб занурити читача у атмосферу. Така атмосфера утворюється також за допомогою застарілих слів, архаїзмів та історизмів, роблячи це навмисно. Для вдосконалення елементів подій використовуються поетичні метафори та тропи. Для того, щоб авторський зміст якомога ясніше уявляв читач, то для цього використовують топоніми, антропоніми та реалії. Вони допомагають розкривати елементи того, що відбуваються. Коли усе це підкріплюється діалогами та предметами із описом штучною мовою, вигаданий світ починає здаватися як справжній. Однак не тільки за допомогою лексики автори-фантасти так майстерно змальовують феноменальні картини. Для цього ще використовуються спеціальні семантичні особливості.

Не беручи до уваги різновиди піджанрів художнього жанру фентезі, доцільним буде виділити певні жанрові ознаки. По-перше, наявність світу, властивості якого частково або повністю не пов'язані з нашою реальністю. Цей світ може бути заснований на минулому, сьогоденні та майбутньому людства, або він може бути створений повністю відірваним від реальності в будь-якому з її проявів. По-друге,магія стала необхідним елементом світу фантастики. Казки і персонажі, як правило, є головним героєм фентезі, а магія лаконічно поєднується з рівнем розвитку технологій і науки.

По-третє, сюжетна лінія в основному обумовлена якоюсь пригодою. Такі пригодницькі сюжети,як правило, представлені у форматі подорожі, або прагнуть до протистояння і навіть війні. Герої, коли вони вирішили діяти, і їх боротьба з силами зла виходить на перший план. По-четверте, одна з найважливіших особливостей цього типу - абсолютна свобода і вибір. У вигаданому світі все можливо, і тому автор-фантаст може внести дуже несподівані зміни в план і при цьому зберегти його логічним і необхідним при створенні світу. У жанрі фентезі часто зустрічаються поєднання декількох специфічних видів і форм мистецтва з використанням інших засобів напрямку і типу. Це означає, що існує більше синкретичних видів, які вбирають специфічні і характерні риси інших типів, але все ж залишають їх у своїх властивостях поєднуючи у собі художні особливості інших жанрів. Це означає, що фентезі значною мірою є синкретичним жанром, який увібрав в себе певні риси та особливості інших жанрів, але все ж залишивши їх у своїй підсистемі. Тобто, незважаючи на те, що твори набувають характеристик, які властиві, наприклад, детективним або історичним романам, вони все ж залишаються в жанрі фентезі [15]. Лексичні особливості та неповторні стилі складалися протягом довгого часу літератури. Завдяки письменникам, які експерементували, запозичували певні елементи лексики та поєднували їх із притаманними для виключного художнього жанру елементами, з'явилися досить цікаві словотвірні форми.

В художній літературі час від часу зустрічаються оказіоналізми,в їх найширшому сенсі, які взагалі не прив'язані до конкретних типів. В той же час як серед науковців є думка,що явище, яке зветься квазіреаліями, являє собою природу вигаданого світу, тобто є казковою фантазією. Квазіреалії - це лексичні одиниці, які належать до семантичного рівня. Вони означають певний предмет чи реалію, яка взагалі відсутня у нашій реальності. Більш того, їх значення відсутнє в словниках, а основна функція полягає в передачі деякої кількості логічної і впорядкованої інформації, навіть якщо предметом проектування не є позначення[38,С.197]. Підбиваючи підсумки можемо сказати, що за допомогою певних художніх засобів, іронії, градації, оксюморону, автори-фантасти утворюють незвичайний світ, доповнюючи і розкриваючи для широкого розуміння з кожним новим реченням.

Прийменники, прислівники та артиклі зберігають у власній структурі синтагматичні зв'язки. Синтаксичний спосіб утворення таких нових слів може налічувати в собі зафіксовані відрізки певної мови.

Р.Будаговим виділяються два способи термінотворення:

1. Слова, які вже існують в літературній мові, з деяким термінологічним значенням;

2. 2. Використання елементів іноземної мови[4,23]

За думкою І.Арнольда основні способи новоутворення термінів у творах художнього жанру фентезі стануть:

1. Використання грецької та латинської форм мови;

2. Запозичення з інших систем ;

3. Запозичення з інших мов;

4. Створення слів де головними стануть деривація, утворення нових слів. Створення мов, специфічних для жителів вигаданого світу, є досить поширеним способом створення художньої системи для літературного жанру фентезі. Такі штучні мови не розробляються для використання в реальному житті, вони створюються в творі мистецтва для досягнення естетичного ефекту або насолоди. Тим не менш, багато штучних мов які були описані в романі, згодом з'явилися в екранізації.

Найбільш відомим в деталях і типі інновацій, що розглядаються як штучна або ірреальна мова та, що утворена Д. Толкіном. Це один із самих яскравих прикладів штучних мов у літературному жанрі фентезі. Автор придумав близько двадцяти мов, деякі з них не повністю розвинені та існують у наші часи. Але, 17 з таких мов сподобались читачам. Найбільш яскравим виразом художньої літератури Толкіна та літератури фентезі загалом є його мова в творі “The Silmarillion”. Хоча штучні мови ще ефективно імплементовані та продемонстровані у творах “The Hobbit” та у “The Lord of the Rings". Ці мови включають в себе ряд певних особливих мов для істот, а також мови людей різних географічних місць:мова гномів і орків, ельфійські мови (включають в себе близько 15 мов та діалекти), мова людей.

Слід зазначити, що більша частина ірреальних мов, які були створені автором, мали підгрунтя на основі давніх мов, які існували у нашій реальності: давньоанглійської мови, фінської. Частково були запозичені із грецької мови та латині фонетика й орфографічні елементи. [43] На думку В.Виноградова, в художній літературі існує тільки два види власних імен: ті, які були створені по типу звичайних і ті, які були створені штучно, тобто утворювались автором-фантастом. В ході дослідження кінцеві терміни були розділені на дві групи в залежності від їх функціональних характеристик,що знайшло відображення в їх зовнішній і внутрішній формах. Перші включають в себе тільки ім'я, яке створюється на основі існуючих моделей, а іноді майже не відрізняється від реальних. В якості власного імени його основна функція, яка визначає обертання значення і походження: вони називають матеріал думки, відповідні конкретні символи або об'єкти, локалізуючи його в часі і просторі. Друга група тих назв,які тільки поєднують в собі його характеристики і поєднання. Вони не тільки показують матеріал думки, але і його особливості. Промовисті тропи - це вид тропів, які використовуються для цієї мети зі стилістичною метою.[8, С. 160]

При створенні фантастичного світу мова і автор грають одну з найважливіших ролей. Читач повинен відчувати себе комфортно, тобто повністю розуміти зміст, в умовах існування чарівних і міфічних істот. А також мати змогу повністю зануритися в атмосферу фантастичного світу.

Для найбільш повного і ясного зображення такого світу автори-фантасти дуже часто використовують різноманітні мовні засоби виразності. Часто трапляється так, що їх переклад стає причиною труднощів для дослідників. Наприклад, при перекладі художніх прийомів можна зберегти і скопіювати деякі методи, в яких буде відчуватися той же ефект, що і в вихідному тексті. Останнє дуже часто використовується в тих випадках,коли необхідно показати специфічні особливості вираження оригіналу: діалект,неправильна вимова, каламбури.

Такий метод називається компенсацією. Він полягає в тому, що те ж саме значення слів або мовних виразів передається на цільовій мові іншими засобами. При цьому, не обов'язково це має бути в тому ж місці, що і в оригінальному тексті. Іншими словами можно сказати, що дослідники-перекладачі мають змогу компенсувати втрату семантичної одиниці, яка не була перекладена.[2,с. 220]

Згідно праць В.Бондалєтова, дослідник встановив в якості базових функцій всіх власних назв наступні: диференціальну, ідентифікаційну та номінативну.

Дослідження функціональних особливостей лексичних відмінностей в їх назві класифікується відповідно до кожної з функцій. Так відбуважться саме через те, що певне слово може бути досить конкретним у конкретно обраному художньому тексті жанру фентезі. Правильно обрана або створена автором назва повинна бути пов'язана з метою твору,показувати його колорит, але іноді навіть і повністю доповнювати зміст і попередніми творами циклу, або бути передісторією для наступних. Стилістичні функції власних назв будуть викладені нижче за прикладами способів: 1) асонанс, алітерація - фонетичні способи; 2) синтаксичні та морфологічні граматичні засоби; 3) епітети, метафори, метонімія, тобто стилістичні фігури. Важливу роль у створенні лінгвістичних особливостей художнього жанру фентезі стануть семантичні неологізми. Під лексико-семантичними неологізмами зазвичай розуміються варіанти слова, утворені на основі наявних у мові одиниць або тих, які підлягають додаванню до існуючих лексичних одиниць і лексиці цих варіантів [1, с.64]. Виділяють наступні семантичні неологізми серед таких варіантів: старі слова,що змінюють значення або ті, які втратили все значення, яке мали раніше;в лексико-семантичній структурі слова з'являється інший варіант. Зміна лексичного значення призводить до перенесення частини значення імені на новостворену одиницю. Реконструкція значення слова відбувається на основі або метонімічних і метафоричних особливостей, тобто принципи, які були згадані раньше. До того ж, важливу роль відіграє метафора. Вона допомагає порівняти з новим явищем дійсності через з'єднання добре відомих фактів і явищ навколишнього світу. Отже, можемо зробити висновки, що художній жанр фентезі має свої лінгвістичні особливості. Авторами-фантастами можуть використовуватись різноманітні засоби виразности задля покращення та більш деталізованого і об'ємного зображення фантастичного світу. Використання епітетів, гіпербол, метафори, троп є актуальним у художньому жанрі фентезі. Лексична метафора та її реконструкція може бути заснована на метонімічному перенесенні. Штучна мова та використання неологізмів мають широке поширення.

Реконструкція лексичної метафори може бути заснована на метонімічному перенесенні.